Natalka Ma Vusa
...
updated 9 years ago
13 лютого 2021 року.
Тиха-тиха на дворі погода
Нема мого милого з походу.
Як приїхав мій милий з походу
Зустрів милу в сінях на порозі.
Здрастуй, мила, здрастуй, чорнобрива,
Чия в тебе на руках дитина?
Довго-довго тебе чекала,
Плакала ночами, але сліз не вистачало.
Не вистачало, щоб наповнити море,
Щоб змити біль розлуки, щоб затопити горе.
Довго-довго тебе чекала,
Час минав, але вірила, знала,
Що повернешся живим і здоровим,
Її до себе пригортатимеш знову.
Сама у хаті, сама у полі,
І вся робота – на ній, та не жалілась долі.
Але від тебе нема жодної звісточки,
А може просто обірвалася ниточка?
А може вже десь там наклав головою,
Уже згорів у вогні стрімкого бою?
Уже накрився чужою землею,
І більш ніколи не топтамимеш своєї?...
Минали дні, минали довгі ночі,
І засихало марно серце дівоче.
Думки сушили мозок – хто витримає все це?
І вже зневіра гадюкою заповзала в серце...
Ходім, милий, із сіней у хату,
Буду тобі правдоньку казати.
Був у мене козак аж три ночі,
Він покинув оці карі очі...
Мабуть це несправедливо. Все ж не треба забувати, що саме тоді ми всі побачили - яка ми сила, коли всі разом, коли є одна мета. Це був такий собі зародок майбутньої Революції.
А от що ми маємо зараз? Так, у більшості є одна загальна мета - перемогти зовнішнього ворога, розібратися з внутрішніми зрадниками і побудувати сильну Україну. Мета то одна...
Тільки всі діють якось окремо, групками, купками...
Це я до чого? Та все про теж саме. Треба негайно припиняти з'ясовувати стосунки між своїми. Треба негайно припиняти розбрат і чвари. Ми втратимо Україну, якщо не зможемо стати єдиним кулаком.
Може я твоя
Птаха полонена...
Небо, хочу одного:
Ти поверни його!
Відпусти до мене!
Небо, де його знайти?
Скільки мушу йти?
Небо, я не знаю!
Небо, може б він хотів,
Але з тих країв
Вороття немає!
Небо, раз і назавжди
Час перемогти,
Загасивши серце!
Небо, хай він буде сном,
Хай за моїм вікном
Вітром одізветься!
Чернігів. 2012 рік.
02.02.1986 -25.09.2008
Знов мене зненацька застає.
Рік новий - безгрішний мов дитина,
Рік старий забрав усе своє.
Вже святкові свічі запалали,
Цілий світ немов одна рідня.
Чом же тінь незваної печалі
Новорічну ніч наздоганя?
Дзвони урочі
Полинуть до небес опівночі
І ти мені поглянеш у очі,
Я так за це багато віддав.
Знов чередою,
Одна біда іде за другою,
Але якщо ти поруч зі мною -
Я не все на світі програв.
Не все ще програв.
Паморозь упала на волосся,
Нашим втратам загубився лік,
Випр'ємо ж за те, що не збулося
І уже не збудеться повік.
Проскакали в безвість дикі коні
Молоді, гарячії літа,
Скількі їх лишилось на припоні,
Скількі їх снігами заміта.
Дзвони урочі
Полинуть до небес опівночі
І ти мені поглянеш у очі,
Я так за це багато віддав.
Знов чередою,
Одна біда іде за другою,
Але якщо ти поруч зі мною -
Я не все на світі програв.
Не все ще програв.
Тарас Петриненко
Два довгіх роки пройшло з моменту, коли в 2006 році розпорядженням глави Чернігівської обладміністрації церква була передана Київському Патріархату. Два роки блокування регіоналами, вітренківцями, соціалістами (!!!) і просто " палкими" прибічниками Московського Патріархату не давало можливості проводити богослужіння. Беззуба і безпорадна влада не могла забезпечити виконання своєї ж постанови.
І ось відбулося - церква наша! Наступного дня люди йшли на першу Літургію з квітами і сльозами на очах. А біля церкви біснувалися наші "брати" з МП.
З цієї миті церкву взяли під свою охорону ті, хто звільнили її від окупації. Нічна варта чергувала в церкві біля півроку до того часу, поки держава не змогла забезпечити повну безпеку і недотороканість храму.
Про ці події можна багато і довго розповідати. Багато чого - і доброго, і сумного, відбулось з того часу. Головне інше - з того часу, з 19 липня 2008 року, здійснюються Богослужіння в Катерининській церкві.
Це відео я присвячую тим, хто багато зробив для звільнення Катерининки і яких вже немає серед нас.
Антон Ніконенко (02.02.1986 - 25.09.2008),
Денис Титенок (25.05.1988 - 14.08.2010),
Віталій Логін (11.05.1958 -17.05.2012),
Микола Бруй (06.03.1986 - 26.07.2014),
Віталій Рябий (02.05.1989 -07.09.2014) - Вічна Вам пам'ять!
О синій день, о синій день, о синій!
Осанна осені, о сум! Осанна.
Невже це осінь, осінь, о! — та сама.
Останні айстри горілиць зайшлися болем.
Ген килим, витканий із птиць, летить над полем.
Багдадський злодій літо вкрав, багдадський злодій.
І плаче коник серед трав — нема мелодій...
Ліна Костенко.
Співає Ольга Богомолець.
26 травня 2013 року.
Чернігів. 20 березня 2013 року.
Нам не страшний червоний гнiт
I дикi орди cходу,
Ми йдем у бiй за нарiд свiй,
За волю для народу!
Ми йдем у бiй, земля гуде,
Радiють гори й степи,
I нас на бiй благословить
Священний дух Мазепи!
Хай грiм гримить, хай дощ паде,
Хай котяцця лавини,
Ми йдем у бiй за нарiд свiй,
За волю України!
Ми йдем у бiй, земля гуде,
Радiють гори й степи,
I нас на бiй благословить
Священний дух Мазепи!
Блокування храму прихильниками московського патріархату, партії Вітренко, соціалістами та регіоналами не давало можливості виконати майже два роки розпорядження голови обласної державної адміністрації .
Хай жыве вольная Беларусь!
20 березня наші білоруські брати відмічають "Дзень Волі ". На знак солідарності з ними в Чернігові провели молебень на згадку про загиблих за свободу Білорусі.
Пам'яті Антона Ніконенка (02.02.1986 -25.09.2008)
Автори: Тетяна Терещенко, Макс Мазалов, Леся Терещенко, Артур Рєнков, Олексій Юшкін, Дмитро Семироз, Евген Сінчуков, Денис Сізий
І лунала пісня про їхнюю долю.
Про їхнюю долю, про справжнюю волю.
Їхали козаки, їхали по полю...
Їхали козаки та й пісню співали.
Про те, як любили і як воювали
За рідную землю, за батьків і друзів,
І за спів дівочий, що дзвенить у лузі...
Ой, у лузі-лузі тая пісня ллється,
А дівоче серце, як пташина, б'ється...
Віддала кохання хлопцю молодому
Їхали козаки, їхали додому...
Fix me a drink, make it a strong one,
Hey comrade, a drink, make it a long one,
My hands are shaking and my feet are numb,
My head is aching and the bar's going round,
And I'm so down, in this foreign town;
Tonight there's a band, it ain't such a bad one,
Play me a song, don't make it a sad one,
I can't even talk to these Russian girls,
The beer is lousy and the food is worse,
And it's so damn cold, yes it's so damn cold,
I know it's hard to believe,
But I haven't been warm for a week;
Moonlight and vodka, takes me away,
Midnight in Moscow is lunchtime in L.A.,
Ooh play boys, play...
Espionage is a serious business,
Well I've had enough of this serious business,
That dancing girl is making eyes at me,
I'm sure she's working for the K.G.B.
In this paradise, ah cold as ice;
Moonlight and vodka, takes me away,
Midnight in Moscow is sunshine in L.A.,
Yes, in the good old U.S.A.
Створений з волі ОУН, «Тризуб» ім. Степана Бандери для тисяч молодих українців став справжньою школою Ідеї та Чину, горнилом духовного і фізичного гарту, братерським об'єднанням для діяння в ім'я української національно-визвольної революції. За цих 20 років активної діяльності наша Організація жодного разу не відійшла від української національної ідеї, від ідеології українського націоналізму.
Від мене сонце не втечи,
Дай я до тебе заговорю,
А ти світи, не опечи.
Стане сонце вогнем,
Щоб лякати мене,
Та не боюся я вогня.
Приспів:
То моя земля,
Крила з плечей,
То моя земля,
Радість очей.
То моя земля,
І б'ється в мені,
Гаряче серце моєї землі.
Коли я стану просто неба,
Коли почую вітру спів,
То щастя більшого і не треба,
Ніж бути там, де ти хотів.